Жертви інформаційної війни

За всіх часів сильні світу цього намагалися так чи інакше ввести в оману більш слабких представників роду людського, щоб витягти з цього ті чи інші вигоди. Проте ніколи в історії некритичне споживання інформації не було настільки небезпечним, як у наш час. Контроль над висвітленням сьогоднішньої реальності дозволяє сконструювати бажану завтрашню реальність.

Світ змінився – сьогодні політичні, економічні, соціальні процеси детерміновані процесами інформаційними. І успіх у всіх цих сферах залежить від ефективності комунікаційної політики вже не в десяту, п’яту, третю, другу чергу, а в ПЕРШУ. Міжкраїнна, міжгрупова, міжособистісна конкуренція здобуває форму інформаційного протиборства, яке у своїй найгострішій фазі стає інформаційною війною. А глобалізація та повальна інтернетизація обумовлюють зниження порога критичного сприйняття інформації та роблять це протиборство масовим і таким, що складно контролювати.

І, за великим рахунком, байдуже, говоримо ми про війну Ареса (звичайні збройні конфлікти), війну Афіни (боротьбу економік), війну Христа (боротьбу ідей). У всіх цих випадках сучасна війна – це так звана війна шостого покоління, у якій сторона, що нападає, намагається позбавити сторону, що обороняється, волі до опору ще до початку активної фази бойових дій. Тобто йдеться про сенси та цінності, а отже, про так званий інформаційно-психологічний вплив. Який буде різним залежно від рівня інтелектуального розвитку та психологічної стійкості об’єкта впливу.

На початковому етапі інформаційної війни агресор діє обережно, оскільки суспільство-мішень, навіть не надто освічене та гармонічне, у спокійні часи все-таки вимагає доказів, перш ніж повірити, що 2 х 2 = 5. Доки здатність до критичного мислення у лідерів думок залишається досить високою, доти інформаційно-психологічний вплив здійснюється на рівні спроб логічно обґрунтувати нелогічні твердження. Тобто шляхом переконання.

У міру посилення впливу (збільшення потоку поганих новин – реальних і фейкових, підвищення градуса емоцій під час їхнього висвітлення, наростання тенденційності висвітлення), кількість осіб, що здатні зберегти ясність мислення, скорочується. Фрустрація, депресія, страх – стани, що сприяють некритичному сприйняттю інформації. Тому основним способом, яким діє агресор, дуже скоро стає навіювання. Переданий у цьому форматі інформаційний сигнал сприймається як стимул до безпосередньої дії, минаючи стадію логічного осмислення споживачем даних.

Вплив навіюванням здійснюється не на свідомість, а на підсвідомість, до того ж цілеспрямовано. Штучно збільшується кількість джерел (дез)інформації, активність її подання зростає наче лавина, необґрунтовано завищується авторитетність джерел, фактаж або вимисел подається малими дозами з певним розставлянням акцентів, аби ускладнити чи зробити неможливими спроби логічної обробки на свідомому рівні.

У випадку України та з урахуванням особливостей теперішнього моменту потрібно дуже чітко розуміти, що ніхто нам не допоможе – «ні цар, ні Бог і ні герой» – захистити себе та своїх близьких від зловмисної інформаційної агресії або ненавмисної, але оманливої публічної істерики публічних персон, експертів, журналістів. Нікому це не вигідно, тому що творці та транслятори будь-яких повідомлень переслідують не суспільні (це взагалі ілюзія), а групові й особисті інтереси. І будь-яка інформація для широкої аудиторії проходить три фільтри:

• геополітичний (на відповідність геополітичним вподобанням власника ресурсу і його ключових патронів-партнерів-замовників);
• економічний (на відповідність корисливим інтересам власника і тих, що з ним);
• світоглядний (на відповідність системі цінностей редактората та конкретного журналіста).

Тому справа особистої інформаційної безпеки кожного з нас – вивчити прості правила діагностики деструктивних впливів. Перші ознаки, що отримана з того чи іншого джерела інформація є спробою маніпулювати нашою свідомістю або підсвідомістю, прості:

• висока частота повторення того самого повідомлення;
• мозаїчний характер подання інформації, вихоплені з контексту подій окремі факти або «факти»;
• анонімність або завуальованість, або одіозність джерела;
• невідповідність назви матеріалу або відеоряду закадровому тексту;
• зайва емоційність подання змісту – епітети, алегорії, метафори;
• однозначно обвинувальна тональність – зловживання негативними словами-«штампами» (корупція, дискримінація, бюрократія, зневажливі прізвиська на адресу тих, хто має іншу думку);
• тональність, що однозначно вихваляє, – зловживання пафосними поняттями («свобода, рівність, братерство»);
• безапеляційні твердження без логічного обґрунтування;
• прямі заклики до дії без попереднього логічного обґрунтування розумності та доцільності дії;
• підміна понять («примус до миру» замість «війна»);
• ігнорування загальновідомих фактів, що суперечать твердженню, яке є в матеріалі;
• суперечливість висловлених суджень.

Якщо хоч один симптом присутній в інформаційному повідомленні, це привід замислитися. Якщо присутні два – критично осмислити інформацію (порівняти різні джерела, попередньо зрозумівши їхній «родовід» і «підноготну») та з високим ступенем імовірності відмовитися використовувати її як керівництво до дії. І це вже буде маленька перемога над тими, хто прагне підкорити нашу волю собі та скористатися нами як безглуздою та безсловесною біомасою у своїх підступних цілях.

Фактично сьогодні більше немає засобів масової інформації (ЗМІ), є засоби масової комунікації (ЗМК) – цілеспрямованої та належної тим, хто замовляє музику. Відповідно, «ковтати», не «пережовуючи», інформацію та вірити всьому побаченому й почутому в ЗМІ нині – злочинна наївність стосовно себе та своїх близьких. Наочний приклад віктимної поведінки кролика, що йде в пащу удава.

 Але ж кролик може перестати дивитися удавові в очі. І ми можемо дотримуватися інформаційної гігієни:

• обмежити споживання потенційно деструктивної інформації;
• відмовитися говорити штампами, які нам нав’язують;
• брати час на обмірковування новин, котрі виглядають важливими;
• сформувати для себе базовий, не забарвлений емоціями контекст подій;
• оцінювати будь-яке нове повідомлення як черговий штрих до об’єктивної картини світу;
• представити бажане майбутнє та подумати, сприяє чи перешкоджає його створенню та модель поведінки, яку так наполегливо рекомендують мас-медіа або популярні блогери.

Найбільш захищене від інформаційної агресії те суспільство, що є гармонійно розвиненим і має базові навички медіаграмотності. Україні до цього рівня ще рости й рости – дай Боже, щоб у нас був на це ще один історичний шанс. Але кожен із нас може вже сьогодні зробити маленький крок на цьому шляху. Не ретранслювавши (усно або письмово) сумнівну інформацію, не використавши модний ярлик для позначення опонента-інакодумця, перевіривши, хто є власником того чи іншого мас-медіа. Тим самим ми порушуємо плани сценаристів нинішніх жахів щодо психологічної обробки нашого суспільства. Кращі ліки в неясний час – це здоровий глузд, високу концентрацію котрого слід усіма силами підтримувати в змученому мозку та пораненій душі. Іншого шляху уникнути долі жертви інформаційної війни просто не існує.

Форбс 2014