Страсті за іміджем

Якщо прагнете перетворити свою репутацію на драйвер успіху, не зациклюйтеся на зовнішніх атрибутах. Інакше через певний час виявите, що штучно змодельований життєвий шлях завів вас у глухий кут.

Ми живемо в часи багаторакурсного цивілізаційного розламу, розпливчастих ціннісних орієнтирів і ґрунту, що увесь час йде з-під ніг. У такому світі дуже хочеться, а головне – легко віриться в казку. Тому в суспільній свідомості затишно угніздився міф про те, що яскравий імідж знімає всі перешкоди на шляху життєвого успіху. Мовляв, досить зовнішності, що запам’ятовується, й епатажних вчинків – і соціальний ліфт розкриє перед вами свої двері. Звідси хибне уявлення про те, що шлях у нове життя починається з порога імідж-студії. При цьому ніхто не враховує нестійкості цих поверхневих змін та їхніх пагубних наслідків у разі невідповідності реальному особистісному потенціалу людини.

До мене часто звертаються люди за порадою стосовно self-promo, не до кінця усвідомлюючи, чого вони прагнуть, навіщо їм це потрібно, і вже тим більше, якими інструментами досягається той чи інший рівень змін.

Як правило, ставлячи питання про стратегію персонального PR, ті, що запитують, мають на увазі роботу стиліста та медіатренінг. Тобто одразу ж припускаються зрозумілої та закономірної помилки. Понятійний апарат теорії репутаційного менеджменту міждисциплінарний, а тому складний і заплутаний. Експрес-пошук дефініцій у мережі загнав у глухий кут не одного студента – аспіранта – фахівця-початківця.

Щоб не блукати в таких нетрях, для цілей цієї колонки візьмемо функціонал іміджмейкінгу в обсязі, що зазвичай пропонують профільні імідж-студії. А саме: роботу із зовнішністю клієнта (зачіска, макіяж для жінок, постава), гардеробом, голосом і манерами (сценічна мова, акторська майстерність, риторика, етикет і церемоніал, рідше – навички спілкування зі ЗМІ, робота із запереченнями, НЛП, техніки спокушання представників протилежної статі).

Усе це дуже корисні для приватного життя та кар’єри навички, які проте не варто плутати з PR-активностями. Оскільки PR передбачає не пасивне борсання на хвилях буття, а:

1. наявність мети;
2. визначення стратегії досягнення поставленої мети;
3. системну роботу з реалізації стратегії.

Тобто робота ведеться не на тактичному (досить поверхневому) рівні вирішення на свою користь повсякденних ситуацій, а на рівні ривків вперед і нагору.

Відповідно, персональний PR передбачає процес створення не просто привабливого образу людини, розраховуючи на суспільне визнання, а активне конструювання та трансляцію такого цільового образу, який забезпечить взяття нових висот за принципом «ми не будемо чекати милостей від природи». І робота йде не з асоціаціями першого кола (як у випадку іміджу), а на рівні моделювання практичних дій – слів, вчинків, поведінкових патернів.

Підсумком цього має стати формування цілісного, щохвилини підтримуваного образу, який би викликав довіру стейкхолдерів і зміну їхньої поведінки стосовно об’єкта PR-просування.

Таким чином, роблячи запит на послуги self-promo, постарайтеся спочатку ідентифікувати свої реальні потреби.

Якщо хочеться просто струснутися та внести свіжий струмінь у рутину повсякденності, імідж-студії розгорнуть свої гостинні двері.

Якщо на додаток до цього хочеться оптимізувати (гармонізувати) стосунки із близьким оточенням, то, можливо, знову ж, вам потрібен не PR – досить гарного психолога-психотерапевта-коуча.

І тільки якщо необхідно зробити прорив, задумайтеся про персональний PR. При цьому попередньо об’єктивно (і можливо, не жаліючи себе) оцініть:

• ступінь своєї гнучкості/консерватизму – тобто готовності/неготовності змінюватися;
• ступінь своєї ліні/працездатності;
• щирість бажання досягти мети;
• силу волі до перемоги.

Тому що між точкою, у якій ви перебуваєте зараз, і тією, у якій бажаєте опинитися, можливо, пролягає дистанція величезного розміру. І для її подолання може знадобитися «знести дощенту» нинішню особистість (у максимально можливому ступені) і замінити її новою, сконструйованою за лекалами успіху. Це колосальна праця на всіх рівнях (й іміджмейкерському, до речі, теж), яка не припиняється ні на хвилину. Чи готові ви до цього, чи хочете ви цього? Чесна відповідь є дуже важливою не тільки стосовно витрат ресурсів – енергетичних, часових, фінансових. Але насамперед стосовно правильного вибору шляху. Адже якщо увесь час зображувати із себе не того, ким ти є, можна прожити чуже життя із чужими людьми, і тільки на краю могили зрозуміти, що в точці біфуркації ти пішов не в той бік. І нічого вже не можна повернути.

Форбс 2013