Репутаційна криза: у страху очі великі
Битви в соцмережах і найпекельніші образи подібні до піщаної коси, на якій припливи та відпливи змивають усі букви та символи.
Найпопулярніша параноя нашого часу – страх втрати репутації. Причому й у публічних персон, й у простих людей, чиє коло спілкування навіть у безрозмірних соціальних мережах не ширше декількох десятків знайомих або умовно знайомих.
У більшості випадків страх втрати репутації невиправданий, оскільки епізодична критика ззовні, навіть дуже гостра, не завжди впливає на репутаційні активи особистості. А тим більше не є ознакою того, що можна назвати репутаційною кризою. Тому якщо щось побачене та почуте про себе улюбленого когось турбує, то треба зупинитися та продіагностувати ситуацію.
Згідно з методологічною базою управління репутацією репутаційний ризик – це сукупність ризиків:
пов’язаних із невиконанням обов’язків чи недосягненням цілей або в результаті зовнішнього недоброзичливого впливу, що обумовлюють втрату довіри значущих аудиторій.
Ключові моменти – недосягнення цілей і значущість аудиторій. Тобто якщо гидоту про вас переказує свекруха і чоловік скасовує поїздку на Мальдіви – це репутаційна криза. Якщо ту саму інформацію передає сусідка сусідці і її не чують ані чоловік, ані свекруха – це дзижчання віртуальної мухи на периферії свідомості, не більш того.
Однак ситуації, коли репутаційні ризики призводять до репутаційних криз, не так вже й нечасто відбуваються. Як же боротися із кризою? Насамперед, слід вникнути в її причини, зрозуміти, про що йдеться – про фундаментальні речі чи поверхневі кола на воді. На стратегічному рівні реально нашкодити своїй репутації в згаданому нами гумористичному кейсі про чоловіка та його маму можна, наприклад, систематично не вітаючи свекруху з дорогими її душі святами, наступаючи на хвіст її улюбленій левретці та не проводячи профілактично-психологічну роботу з чоловіком на предмет лікування латентного Едіпового комплексу. Відповідно, ліквідувати загрозу своєму добробуту можна, тільки роблячи щось у практичній площині, а не стрясаючи повітря словами.
Битви в соцмережах та найпекельніші образи подібні до піщаної коси, на якій припливи та відливи змивають усі букви та символи. Інтернет має вічну пам’ять, але без мотивованого злобливими помислами людського наміру та ресурсного забезпечення цей безрозмірний архів не оживе. І навіть якщо оживе, то зміцнюючи свою репутацію (обробляючи значущі цільові аудиторії з метою завоювання, утримання та збільшення їхньої довіри), цей ефект можна мінімізувати до рівня легкого репутаційного ризику, який не призведе до кризи завдяки антикрихкості реноме – здатності репутації до самовідновлення та самовідтворення.
Більше того, якщо боротися не на словах, а на ділі, то навіть у глибинній кризі можна за методом айкідо знайти потенціал для прориву, нехай навіть тимчасового. Пам’ятаєте хрестоматійну історію реакції преси на висадження Наполеона Бонапарта, що прибув з вигнання на острові Ельба до Франції? Судячи із заголовків статей ексімператор за два тижні повністю відновив свою репутацію: «Корсиканське чудовисько висадилося в бухті Жуан», «Людожер іде до Грассу», «Узурпатор увійшов у Гренобль», «Бонапарт зайняв Ліон», «Наполеон наближається до Фонтенебло», «Його Імператорська Величність очікується сьогодні у своєму вірному Парижі».
Тому кожній репутаційно залежній людині є сенс більш реалістично подивитися на ситуацію. По-перше, нагадаю, що в реальності дуже мало є тих, хто дійсно прагне нашкодити вашій репутації. Оскільки для істотної шкоди треба витрачати енергію (сили, час, гроші, нерви) і без вигоди, що маячить попереду, на це мало хто погодиться, якщо ви не товстосум, якого потенційно розкуркулюють, чи легко шантажована «селебрять». По-друге, тому що на боротьбі з вітряними млинами уявлюваного репутаційного ризику можна втратити набагато більше, аніж ресурси.
Як влучно зазначив Шрі Шрі Раві Шанкар (один із найбільш яскравих сучасних гуманітарних лідерів, послідовник Махатми Ганді): «Усе наше життя обертається навколо грошей, стосунків і репутації – цих трьох речей. І в гонитві за ними ми втрачаємо здоров’я, і життя починає обертатися навколо цих чотирьох: гроші, стосунки, репутація та здоров’я. Це призводить до того, що ми бігаємо коло за колом у гонитві за цими чотирма речами і, нарешті, стаємо дуже нещасними. А стаючи нещасними, ви втрачаєте всі чотири – те, що люди вважають життям!»
Тож намагайтеся не потрапити в пастку параної та хворобливого самолюбства і живіть повним життям. А якщо справжня репутаційна криза налетіла, зустрічайте її з честю, вчіться на уроках, проривайтеся на якісно новий рівень буття.
Форбс 2017