9 принципів особистої інформаційної гігієни
Навіть людина, що має доступ до інсайдерської інформації національного значення, критично мислить і адекватно сприймає дійсність, поринаючи в цю мутну воду, може втратити душевну рівновагу.
У сучасному світі інформаційна безпека – проблема не тільки компаній і держав, але й кожного з нас. Щоправда, не стільки в сенсі відбиття інформаційних атак, скільки в сенсі захисту від маніпулятивних впливів тих чи інших компонентів медіапростору.
Інформаційний ландшафт радикально змінився. Прикмета останнього часу – вакханалія слова, а саме:
- Збільшення кількості джерел інформації – за рахунок популярних майданчиків у соціальних мережах і нових інтернет-ЗМІ.
- Зниження якості інформації – экстремально висока суб’єктивність контенту та частка оцінних суджень, відсутність double/triple check вірогідності інформації.
- Підміна понять, перевага незбалансованих, перенасичених ідеологемами повідомлень.
Навіть людина, що має доступ до інсайдерської інформації національного значення, критично мислить і адекватно сприймає дійсність, поринаючи в цю мутну воду, може втратити душевну рівновагу. Тобто нова, не найприємніша, але неминуча комунікаційна реальність вимагає нових компетенцій. Бо повна відмова від ЗМІ – трохи дивний підхід, котрий не сприяє особистій ефективності більшості соціально інтегрованих громадян. Звісно, можна гордо заявляти: «Я 10 років не дивлюся телевізор» – і при цьому споглядати YouTube-ролики, що представляють собою квінтесенцію ТБ-пропаганди, але чи навряд це чесно стосовно самого себе. Набагато більш продуктивна стратегія – виробити екологічну та гігієнічну систему інформаційного обміну із зовнішнім світом.
Почнемо з того, що мас-медіа (і традиційні, і так звані new media) виконують традиційні інформаційні функції. Завдяки ним люди:
- Функція 1. Одержують інформацію про нові події.
- Функція 2. Розважаються.
- Функція 3. Намагаються зрозуміти своє місце у світі.
- Функція 4. Можуть довідатися про соціально схвалювані та несхвалювані моделі поведінки.
Виходячи із цього, ми можемо сформулювати принципи особистої інформаційної безпеки. Їх можна сформулювати й більше, аніж 9, але це трохи розмиє суть проблематики. Тому обмежимося таким переліком:
- Обмежте (принаймні, на свідомому рівні) значущі для себе ролі ЗМІ тільки функціями 1 і 2. У сучасному світі не варто покладатися на мас-медіа, з погляду самоідентифікації та соціальної інтеграції-інтеракції. Ідеологеми та міфологеми занадто ненадійні й оманні, аби ухвалювати їх як керівництво до дії.
- Спробуйте зрозуміти, хто визначає редакційну політику ЗМІ, яким ви довіряєте. І які економічні та політичні (а можливо, і релігійні) інтереси цього суб’єкта.
- Одержавши будь-яку інформацію, постарайтеся зрозуміти, хто за нею стоїть, які інтереси переслідує і наскільки ці відомості можуть вплинути саме на ваше майбутнє.
- Якщо інформація здалася значущою для майбутнього, подивіться кілька її інтерпретацій. Бажано, у джерелах, що мають різних бенефіціарів і різну редакційну політику. Тріангуляція інформації – запорука особистої інформбезпеки.
- Якщо інформація викликає сумнів, не поширюйте її – хіба що обговоріть із компетентними людьми для верифікації. Тому що: 1) ноосфера засмічена відходами людської думки; 2) ми не можемо передбачити, чим наше слово відгукнеться; 3) ефект бумеранга примітний тим, що беручи участь у просуванні злобливого мема, ми тим самим ще більше погіршуємо інформаційну екологію своєї сфери проживання й одержуємо відповідний зворотний зв’язок.
- Перед тим, як все-таки стати носієм інформаційного вірусу, порахуйте до 100. У більшості випадків сучасні маніпуляції суспільною свідомістю розраховані на рефлекторне бажання людини поділитися новиною. Тобто на миттєву обмірковану реакцію, а не на обміркований і критично осмислений відгук. Тому розчаруйте маніпуляторів – подумайте, перш ніж клікнути, поширити тощо.
- Обережно ставтеся до здобутків літератури та мистецтва нашого тривожного часу. Ідеологеми найкраще впроваджуються саме в цьому форматі.
- Шукайте історичні аналогії тому, що відбувається. Звісно, історія – та сама пропаганда або ж довколапропагандистська рефлексія. Однак тріангулюючи інформацію, можна одержати цікаві та корисні результати.
- Читайте гарні книги авторів, які критично мислять та ідеологічно незаангажовані. Це чудовий антидот.
Будь-яка правляча верхівка зацікавлена в тому, аби культивувати у цільових аудиторій інформаційного впливу неправильну свідомість – вигідну собі уяву про соціальну реальність. З цілями, далекими від життєвого добробуту представників цих аудиторій. Тому порада все та сама – охороняйтеся.
Фокус 2017